ЧИ ВИНИЩУЄ HARPALUS RUFIPES (COLEOPTERA, CARABIDAE) БУРʼЯНИ АБО ЦІЛЬОВІ РОСЛИНИ В АГРОЦЕНОЗАХ?

Автор(и)

  • D. E. Reshetnyak Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, факультет біології, екології та медицини, кафедра зоології та екології

Анотація

Проаналізовано трофічні уподобання туруну Harpalus rufipes (De Geer, 1774) – одного з найважливіших шкідників сільськогосподарських культур. Harpalus rufipes – транспалеарктичний полізональний польовий вид, найчисленніший серед турунів агроценозів. Імаго H. rufipes – міксофітофаг, який живиться шкідниками сільського господарства, а також шкодить зерновим культурам. H. rufipes харчується зерновими, зернобобовими і технічними культурами, лікарськими рослинами та генеративних органами 19 видів дикорослих трав. Чисельність H. rufipes в агроценозах знаходиться у прямій залежності від кількості доступного насіння бурʼянів. Мета роботи – оцінити рівні споживання імаго H. rufipes вегетативних та генеративних органів культурних і бурʼянистих рослин в лабораторних умовах. Обʼєкт дослідження – трофічні звʼязки туруну H. rufipes, (Coleoptera, Carabidae). Відлов усіх імаго H. rufipes, що брали участь в експерименті, проводили з використанням ґрунтових пасток Барбера без фіксатора на полях кукурудзи на околицях м. Дніпропетровська в липні 2013 року. Досліджено 122 види культурних і бурʼянистих рослин, найпоширеніших на території Дніпропетровської області. Генеративні або вегетативні органи кожного виду рослин окремо пропонувалися 8 екземплярам імаго. Дослід проводили протягом однієї доби. Середня маса жуків в експерименті – 0,0001527 ± 0,0000378 кг, середня маса наважки корму – 0,0004803 ± 0,0000759 кг. Зважували залишок порції та реєстрували поїдання частин рослин. У результаті експериментів можна виділити 25 видів культурних і 5 видів бурʼянів, найбільш вживаних жуком, 10 культурних та 7 видів бурʼянів, споживаних половиною загальної кількості особин H. rufipes, 5 видів культурних та 7 видів диких рослин, якими імаго майже не харчувалися. Вегетативні та генеративні органи 11 видів культурних і 52 видів бурʼянів H. rufipes не вживав. Отже, поїдання жуком культурних рослин перевищує споживання бурʼянистих в 2,1 рази. Самки, споживаючи більшу кількість корму, показали більший приріст маси, ніж самці. Визначення харчових переваг видів-полифагів – перспективна задача прикладної екології, що дозволяє оцінити вплив популяцій комахи на середовище її існування. Хоча H. rufipes є важливим ентомофагом та винищувачем насіння бурʼянів, у місцях концентрації особини даного виду здатні чинити істотний вплив на посіви різних сільськогосподарських культур, пошкоджуючи генеративні та вегетативні органи рослин, тому що поїдання жуком культурних рослин перевищує споживання бурʼянистих у 2,1 рази.

Ключові слова: турун волосистий, агроекосистема, трофічні звʼязки, зернові, технічні культури, вегетативні та генеративні органи.

Посилання

Петрусенко А.А., Петрусенко С.В. Семейство жужелицы (Carabidae). Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаджений. под. ред. В. Васильева. Kиев: Урожай. 1973; 1: 495с.

Слинько В.А., Бригадиренко В.В., Пахомов О.Е. Морфологическая изменчивость Вembidion varium (Carabidae, Coleoptera) в условиях антропогенного воздействия. Известия НАН Азербайджана (биологические науки). 2008; 64(5–6): 200–206.

Сумароков А.М. Восстановление биотического потенциала биогеоценозов при уменьшении пестицидной нагрузки. Донецк: Вебер; 2009.

Currie C.R., Spence J. R., Niemela J. Competition, cannibalism and intraguild predation among ground beetles (Coleoptera: Carabidae): A laboratory study. The Coleopterists Bulletin. 1996; 50(2): 135–148.

Gallandt E.R., Molloy T., Lynch R.P., Drummond F.A. Effect of cover-cropping systems on invertebrate seed predation. Weed Science. 2005; 53(1): 69–76.

Lindroth C. H. The Carabidae (Coleoptera) of Fennoscandia and Denmark. No 1. Brill Academic Pub; 1985.

Martinková Z., Saska P., Honěk A. Consumption of fresh and buried seed by ground beetles (Coleoptera: Carabidae). European Journal of Entomology. 2006; 103(2): 361–364.

Midtgaard F. Is dispersal density-dependent in carabid beetles? A field experiment with Harpalus rufipes (Degeer) and Pterostichus niger (Schaller) (Col., Carabidae). Journal of Applied Entomology. 1999; 123(1): 9–12.

Bohan D.A., Boursault A., Brooks D.R., Petit S. National-scale regulation of the weed seedbank by carabid predators. Journal of Applied Ecology. 2011; 48: 888–898.

Thiele H.U. Carabid beetles in their environments. Berlin: Springer-Verlag; 1977.

##submission.downloads##

Опубліковано

2014-06-30

Номер

Розділ

ЕКОЛОГІЯ