МІКРОБІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ЧОРНОЗЕМУ ТИПОВОГО ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ ОБРОБІТКІВ ҐРУНТУ
Анотація
У сучасних умовах аграрного виробництва постає необхідність до переходу на ресурсоощадні екологобезпечні технології, що сприятиме відновленню біорізноманіття, відтворенню родючості ґрунтів, покращенню екологічного стану в цілому. Одним із шляхів вирішення цих питань пропонується зниження механічного навантаження на ґрунт, на основі чого розробляються нові технології. Активність ґрунтової мікробіоти чутливо реагує на зміни антропогенного навантаження і тому може бути використана як додатковий біодіаностичний показник при оцінці екологічного стану ґрунтів. Тому метою наших досліджень було встановлення змін мікробіологічної активності чорнозему типового за різних способів обробітку ґрунту. Мікробіологічну активність розраховували за рівнями активності ферментів (дегідрогеназа, інвертаза) та целюлозорозкладення, нітрифікаійної та амоніфікаційної здатностей ґрунту. На варіантах з мінімалізації обробітку та варіанті з нульовим обробітком спостерігається збільшення дегідрогеназної активності в 1,25; 1,6; 1,4 раз відповідно, в порівнянні з оранкою. В цілому, після збирання урожаю спостерігається зниження дегідрогеназної активності, на всіх варіантах, а на деяких навіть на 51%, порівняно з періодом вегетації культури. Суттєвих коливань інвертазної активності між варіантами обробітку ґрунту не виявлено. Амоніфікаційна здатність у період вегетації рослин проходить найкраще на варіанті культивації. Після періоду активної вегетації рослин рівень амоніфікаційної здатності падає у 1,5-2,0 рази. Найвище значення нітрифікаційної здатності спостерігається в прикореневій зоні на варіанті культивації, на оранці (прикоренева зона) нижче на 16%, на варіантах No-till та дискування на 33% та 48% відповідно. Вивчення інтенсивності розкладення целюлози дає можливість судити про темпи розкладання рослинних залишків, в складі яких зосереджена значна кількість клітковини. Целюлозолітична активність в період вегетації озимого жита характеризується зростанням на варіантах культивації та нульового обробітку. Після збору урожаю озимого жита на всіх варіантах як у прикореневій зоні так і у міжрядді відзначено зростання целюлозолітичної активності чорнозему типового, що пояснюється надходженням рослинних решток до ґрунту. Після збирання урожаю істотної різниці між варіантами не спостерігається. Для характеристики інтенсивності та спрямованості мікробіологічних процесів ґрунту в цілому, розраховано інтегрований показник біологічної активності (ІПБА) за отриманими даними ферментативної активності, амоніфікаційної та нітрифікаційної, целюлозоруйнуючої здасностей ґрунту. За інтегрованим показником біологічної активності найкращим був варіант із застосуванням оранки, дещо нижче цей показник на варіанті No-till. За умов використання нульового обробітку різких коливань не відмічено між строками відбору ґрунтових зразків, тому можна говорити про високу активність і стале функціонування ґрунтового мікробіоценозу протягом всього вегетаційного періоду.
Ключові слова: чорнозем типовий, обробіток ґрунту, мікробіологічна активність.
Посилання
Кулик А. Ф. «Оценка устойчивости лесных биогеоценозов степной зоны Украины». Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. Міжвуз. зб. наук. праць. Д.:РВВ ДНУ. 2001; 5: 26-30.
Казеев К.Ш., Колесников С.И., Вальков В.Ф. Биологическая диагностика и индикация почв: методология и методы исследований Ростов на дону: Из-во ЦВВР; 2004.
Семиколенных А.А. Каталазная активность почв Северной Тайги. Почвоведение. 2001; 1: 90-91.
Даденко Е.В. Некоторые методические аспекты применения показателей ферментативной активности в диагностике и мониторинге почв. Тезисы докладов международной научной конференции ”Экология и биология почв” Ростов-на Дону. 2005; 143-147.
Карягина Л.А, Михайловская Н.А. Определение активности полифенолоксидазы и пероксидазы в почве. Весці АН БССР, серія с/г навук. Минск. 1986; 2: 40 – 41.
Хазиев Ф.Х. Методы почвенной энзимологии. М.: Наука; 2005.
Мишустин Е.М., Емцев В.Т. Микробиология. М.: Колос; 1970.
Теппер Е.З., Шильникова В.К., Переверзева Г.И. Практикум по микробиологии. М.: Колос; 1993.
Ацци Дж. Сельськохозяйственная екологія. Москва Ленингра; 1959.
Вальков В.Ф., Казеев К.Ш., Колесников С.И. Методология исследования биологической активности почв на примере Северного Кавказа. Научная мысль Кавказа. 1999; 1: 32-37.
Якість ґрунту. Відбір проб. Частина 6. Настанови щодо відбору, оброблення та зберігання ґрунту для дослідження аеробних мікробіологічних процесів у лабораторії (ISO 10381-6:1993, IDT) чинний з 2001-11-09. К.: Держстандарт України; 2002.
Имшенецкий A.A. Микробиология целлюлозы. М.:Изд-во Акад. наук СССР; 1953.
Аристовская Т.В. Микробиология процессов почвообразования. Л.: Наука; 1980.
Валагурова Е.В.та ін. Микроорганизмы и разложение клетчатки в условиях заповедников.. Структура и функции микробных сообществ почв с различной антропогенной нагрузкой: тезисы докл. респ. конф. (Чернигов, 17 – 21 мая 1982 г.); отв. ред. Е.И. Андреюк, Е.В. Валагурова. К.: Наук, думка. 1982; 105-110.
