ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ НА НИЗЬКОПРОДУКТИВНИХ ЗЕМЛЯХ
Анотація
У контексті збалансованого розвитку розглядаються деякі проблеми низькопродуктивних земель (агроландшафтів із деградованим біорізноманіттям, неужитків, антропогенних та порушених антропогенною діяльністю об’єктів та ін.) як осередків відтворення й збереження біорізноманіття: Прогнозується збільшення їх площ за рахунок деградованих у результаті експлуатації сільськогосподарських угідь, а неужитків – шляхом приростання промисловими територіями. Вказується на необхідність формування наукової концепції природоохоронного та економічного використання низькопродуктивних земель шляхом залучення їх до структури екомережі України. Методологія базується на ідеї розширення та вдосконалення національної екомережі й за рахунок економічно низькопродуктивних земель шляхом запровадження на них екологічного менеджменту. Основними інструментами забезпечення збереження й відтворення біорізноманіття на низькопродуктивних землях є застосування нових підходів щодо їх відтворення, заповідання, зонування об`єктів природно-заповідного фонду вищих категорій, встановлення різнорівневої охорони тощо. Основними завданнями концепції збереження низькопродуктивних земель є: збільшення площі природно-заповідного фонду України, поліпшення перспектив збереження багатьох зникаючих видів, ценозів та біотопів (як на низькопродуктивних землях, так і на суміжних територіях), забезпечення на низькопродуктивних землях режиму сталого використання на основі екологічного менеджменту, покращення екологічної ситуації та відновлення біосферних функцій екосистем. Низькопродуктивні землі розглядаються у перспективі як сполучні ланки між ядрами і ключовими територіями екомережі. Розробка та впровадження концепції екологічного менеджменту збереження, охорони та раціонального використання біорізноманіття низькопродуктивних земель у різних регіонах України дозволить забезпечити збереження та відтворення природного біорізноманіття, збільшити площу природно-заповідного фонду України, ефективно використовувати відтворені низькопродуктивні угіддя, сприятиме розбудові національної екомережі України та забезпеченню сталого розвитку регіонів.
Ключові слова: біорізноманіття, низькопродуктивні землі, загрози біорізноманіттю, збереження біорізноманіття, екологічний менеджмент.
Посилання
Evstigneyev O.I. . Nerusso-Desnanskoye Polesye: istoriya prirodopolzovaniya. Bransk; 2009.
Kachinskyi A. Matematichne modeluvania geokhimichnikh poliv iz zalezhnimi sposterezheniam. Dop. AN URSR. Ser.B. Geolog., chim. ta biol. nauki. 1989; 5: 10-12.
Kostushin E.V. Rozvitok zbalansovanogo silskogo gospodarstva ta osnovni shlakhi zberezhenia bioriznomanitta v agrolandshaftakh. Ekologichni nauki. 2013; 1: 136-144.
Otsinka i napriamki zmenshenia zagroz bioriznomanittu Ukraini. Dudkin O.V., Yena A.V., Korzhnev M.M., Krishanivskii V.I., Lavrov V.V., Movchan Y.I., Solomeina Z.G., Chumachenko S.M., Shevera M.V., Shcherbak V.I., Yakovlev E.O. Kiiv: Chimdzhest; 2003.
Chornyi M.G. Osoblivosti naukovoii diyalnosti na prirodno-zapovidnikh teritoriyakh Ukrainii. Kiiv: Vidavnicho-poligrafichnii zentr «Kiivskii universitet»; 2009.
Chornyi M.G. Problemi funktsionuvanna zapovidnikh ekosistem yak bazovikh elementiv okhoroni bioriznomanitta. Zapovedniki Krima. Bioraznoobraziye i okhrana prirodi v Azovo-Chernomorskom regione: Materiali VI mezhdunarodnoy nauchno-prakticheskoy konferentsii. Simferopol. 2013; 191-196.
