Фітосозологічне значення об’єктів смарагдової мережі дніпровського екологічного коридору в межах лісостепу України

Анотація

Смарагдова мережа України забезпечує збереження найбільш цінних і типових компонентів ландшафтного та біотичного різноманіття, включає середовища існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин. Для забезпечення ефективної охорони біорізноманіття, в межах природних чи антропогенно–змінених територій необхідною умовою стану їхнього фіторізноманіття повинно бути його вивчення. Однією із територій, яка являється центральною ланкою в структурі екомережі України є Дніпровський екологічний коридор. У межах Дніпровського екокоридору Лісостепу України розташовані 11 об’єктів Смарагдової мережі, що складає 4% від їхньої загальної кількості в Україні, які характеризуються специфічними біотопно–екотопними характеристиками та в складі яких зберігається значна кількість популяцій зникаючих і рідкісних видів рослин. Внаслідок проведеного аналізу об’єктів Смарагдової мережі були виявлені 33 оселища з Резолюції № 4 Бернської конвенції (C1.222, C1.223, C1.224, C1.225, C1.226, C1.25, C1.32, C1.33, C1.3411, C1.3413, C1.67, C2.33, C2.34, C3.4, C3.51 (за винятком C3.5131), D5.2, E1.2, E1.9, E2.2, E3.4, E5.4, E6.2, F3.247, F9.1, G1.11, G1.21, G1.22, G1.3, G1.7, G1.8, G1.A1, G3.4232, X35) та 69 видів судинних рослин, які належать до таких охоронних списків, а саме: Додаток I Бернської конвенції – 12, Резолюція № 6 Смарагдової мережі – 11, Червона книга України – 56 та Європейський червоний список – 8 видів. По Смарагдових об’єктах вони розподілені так: Канівський природний заповідник – 40 видів та 25 оселищ, Голосіївський національний природний парк – 29 та 23, Нижньоворсклянський регіональний ландшафтний парк – 26 та 21, Нижньосульський національний природний парк – 27 та 28, Регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні» – 5 та 19, Кременчуцьке водосховище – 17 та 28, Канівське водосховище – 16 та 27, Дніпродзержинське водосховище – 5 та 21, Пониззя Стугни – 8 та 10, Черкаський бір – 17 та 17, Михайлівський – 10 та 22 відповідно. Збереження й відтворення рідкісних видів є одним з головних завдань створення природоохоронних територій та екологічних мереж. Огляд специфічних рис цих об’єктів та наявних умов для збереження біорізноманіття у цілому дозволяє стверджувати, що розглянуті території, незважаючи на досить суттєву їхню антропогенну трансформацію, можуть розглядатися як важливі в аспекті збереження та відтворення раритетного рослинного різноманіття в масштабах рівнинної частини України.